Осіння утопія

І знову дощ, і знову сльози
Холодна, сіра і сумна.
Похмура осінь, біль, загрози
Хвороба, смерть, війна чумна
І ллються сльози, знову, знову…
З дерев зриваються листи
Вкривають травушку ранкову.
Тіла землею занесли…
А дощ ридає, серце плаче
Із брудом все змішалось. Жах.
Опіки болем. Всі незрячі.
То ніби дзеркало у снах.
Де радість, горе, кривда, правда?
Де щастя є? Де буде світ?
Дощ ллє з небес, а всюди спрага.
Один суцільний пустоцвіт.
Ми потанули в річках горя
А далі буде білий сніг…
Всі дії, роздуми – сваволя!
Що сніг, що дощ - то бруд для ніг!
Але, страшніше бруд для серця…
Земля в судинах вже біжить.
Так мозок, серце розірветься…
Дощі… Як далі… Як нам жить?
(Юлія Сак) 12.10.2022

Все права на эту публикацую принадлежат автору и охраняются законом.